Пт, 14.12.2018
Вітаю Вас, Гість

Рекомендації батькам щодо запобігання булінгу та мобінгу

Проблема шкільного боулінгу – це соціальна проблема всього світу.

Термін «Булінг» з’явився в 1990-х, перекладається з англійської, як «хуліган», означає – залякувати, цькувати.

Мобінг – систематичне цькування, психологічний терор, форми зниження авторитету, психологічного тиску у вигляді цькування людини у колективі. Якщо всі проти одного – це мобінг. Різниця між булінгом і мобінгом полягає в наступному: мобінг – це коли натовп нападає на одну людину, а булінг – це коли одна людина або декілька людей погрожують і залякують іншого.

  За даними Генпрокуратури, щороку в Україні близько 2,5 тисяч дітей намагаються здійснити самогубство. Причиною 40% самогубств є булінг, який здійснюється дитиною в школі. Також важливо зрозуміти , що більшість дітей сприймають знущання як належне, тобто в таких ситуаціях є в статусі свідка, і не стають на захист жертв булінгу. Таких 90% - які щодня це бачать і нічого не роблять.

Україна за даними ВООЗ у 2017 році займала 4 місце за рівнем проявів агресії серед підлітків, 9-те місце за кількістю жертв цькування серед підлітків.

  Булінг, мобінг завжди мають наслідки, часто – тяжкі і для постраждалих осіб, і для свідків, і для тих, хто здійснював насилля: це і можливі психічні розлади, і погіршення інтелектуальних здібностей, і захворювання невротичного характеру, і зниження імунітету, і головні болі, і думки про вбивство агресорів, і вчинення суїциду. Також соціальні наслідки: ізоляція та антисоціальна поведінка, проблеми зі спілкуванням у дитячому та дорослому житті, низька спроможність до кар’єрного  зростання, алкоголізм, наркоманія, злочинність. У дітей, що постраждали від цькування найчастіше формується замкнутість як особистісна риса, руйнується віра в соціум, довіра до людей, вони абсолютно не вміють спілкуватися з навколишнім світом, наповнені страхами, тривогами і відчувають себе безпорадними.

   Діти часто не знають, як самостійно розв’язати певні проблеми. Проблема булінгу, мобінгу – не виняток. Для батьків дуже важливо вміти попередити або належним чином відреагувати на ситуацію насилля, цькування, в які потрапляють їхні діти. Вони мають бути уважними, спілкуватися та підтримувати своїх дітей.

  Роль батьків полягає в тому, щоб: підтримувати у дитини адекватну самооцінку; не піддавати її постійній опіці (гіперопіці); щоденно цікавитися у дитини не тільки навчальними досягненнями (оцінками), але і тим, як пройшов день (які відбувалися події протягом дня, особливо на перервах); запитувати про те, які у неї стосунки з однокласниками та вчителями; у яких заходах класу вона брала участь; чи спілкується вона зі старшими або молодшими дітьми.

     Якщо Ви помітили будь-які проблеми, серйозно поставтеся до них, проведіть щиру бесіду з дитиною, при необхідності зверніться до вчителів/практичного психолога/соціального педагога. Якщо конфлікт не масштабний (стосується тільки двох дітей), дозвольте дитині самій вирішити його, підкажіть, як краще це зробити, що і кому сказати: хай вона вчиться відстоювати  свої інтереси, захищати себе самостійно (якщо це в її силах). У випадках, коли насилля, цькування вже почалося і в ваших силах усунути причини їх виникнення, допоможіть їй. Якщо, припустимо, обзивають через пишні форми, запишіть сина/дочку в спортивну секцію або купіть абонемент до спортивного залу, басейну, подбайте про її здорове і менш калорійне харчування. Якщо дитина поводиться невпевнено – допоможіть їй відчути себе впевненіше. Домовтеся з педагогом, щоб ваша дитина постійно брала участь у громадських заходах – це допоможе їй стати більш комунікабельною і впевненою, додасть соціального статусу. Поцікавтеся, які додаткові заняття відвідують її друзі, можливо їй захочеться також там бути, запишіть її на одне з таких занять. У складних випадках, коли дитина стає відторгнутою, ізольованою в класі – повідомте педагогів про недопустимість такої ситуації, обговоріть стратегії допомоги. Відверто поговоріть з сином/дочкою, чи зможе він/вона самостійно впоратися з ситуацією/провокацією з боку однокласника/однокласників. Допоможіть їй відчути себе впевненіше.

  Пам’ятайте: дитина завжди має відчувати підтримку і любов з вашого боку.


Профілактика Інтернет-залежності у дітей та підлітків 

Сучасним суспільствам притаманні розмаїття культур, релігій, способів життя та способів самовираження людини. В той же час в будь-якому демократичному суспільстві обов’язковим чином виникає необхідність здійснення соціального контролю за девіантною поведінкою окремих індивідів та соціальних груп. Такі види девіантної поведінки як наркоманія, ігроманія, алкоголізм, тютюнокуріння та інші вважаються асоціальними і перебувають під постійним контролем суспільства. Але існують певні види поведінки, які не несуть в собі прямої, явної загрози суспільству, та все ж мають негативні наслідки для людини і соціуму в цілому. До таких можна віднести комп’ютерну залежність: людина, яка проводить більшість часу за комп’ютером, не заважає і не загрожує оточуючим. Але при цьому людина втрачає поступово важливі соціальні контакти, перестає повноцінно виконувати соціальні функції, деградує як особистість.

Будь–яка залежність – це хвороба. Сутність проблеми полягає в нездатності людей, особливо дітей та підлітків, захистити своє психічне здоров’я від стороннього впливу. Її розповсюдження несе соціальну небезпеку.

Підлітки – специфічна соціально-демографічна група. Активне фізичне, статеве, психічне та соціальне формування супроводжується збільшенням прагнення до самоствердження, самопізнання. Ці потреби задовольняються через різного роду комунікативні практики, які підліток самостійно реалізує. Дорослі менш контролюють його поведінку (не мають змоги, або не вважають за потрібне), часто пізно дізнаються про небезпечні форми прояву захоплень, зокрема, комп’ютерної залежності.

Інтернет є сьогодні важливим фактором соціалізації великої кількості підлітків. Він здійснює інформаційний та нормативний вплив на їхню особистість.

1. Надмірна захопленість пошуком інформації. Соціальна небезпека виявляється в необмеженому витраті часу з метою пошуку цікавої інформації, своєрідного "інформаційного вампіризму”, що створює ілюзорне відчуття власної значущості. Особлива небезпека стати залежним від Інтернету підстерігає тих, для кого комп’ютерні мережі стають основним засобом комунікації зі світом. Для особистості шкода виявляється в безцільному накопиченні начебто корисної інформації, недоцільній витраті часу, порушенні режиму сну тощо. Для підлітка в першу чергу небезпечним є неконтрольований доступ до небезпечної для психіки (а іноді для життя) інформації. Це – матеріали антигуманного та порнографічного змісту, пропаганда насилля та наркотиків. Для підлітка — це нова цікава інформація, що містить елементи «дорослого життя», яка потрібна для задоволення цікавості, самоствердження. Це може призвести до дефектів самосвідомості, засвоєнню соціально-небезпечної інформації, недостовірних фактів. На ґрунті цієї інформації можуть бути засвоєні девіантні моделі поведінки.

2. Непомірне спілкування «он-лайн» з друзями в соціальних мережах.

Залежність від соціальних мереж викликана бажанням спілкуватися з великою кількістю знайомих та незнайомих за допомогою Інтернету. Спочатку цю залежність людина не відчуває, до того часу, поки отримує те, від чого залежить. Але як тільки вона втрачає доступ до соціальної мережі, як відразу виникають симптоми залежності: проблеми зі сном, відчуття тривоги або страху, незадоволеність, роздратованість, перепади настрою тощо.

Соціальна небезпека для підлітка виявляється в заміні безпосереднього спілкування віртуальним. Найбільш привабливі риси віртуального спілкування: відповідати не потрібно одразу, є час подумати та сформулювати відповідь, що дозволяє виглядати більш розумним; віртуальне спілкування опосередковане, тому можливо поставити більш відверті питання, не соромлячись; можливо скласти інший, бажаний, нереальний власний образ, більш привабливий та цікавий. Вони мають необмежену аудиторію для потенційного спілкування та великі можливості для самовираження. Користувачі можуть виразити себе різноманітно: за допомогою тексту, фото, аудіо та відеоматеріалів. Шкода для особистості виявляється в невмінні та небажанні здійснювати реальне спілкування, побоюванні його, втечі в світ ілюзій. Ще одною небезпекою є те, що в цих мережах можливо спілкування з кіберзлочинцями (злочинець дізнається про особливості розпорядку дня родини та використовує ці дані для здійснення злочинного замаху, шантажу з використанням фотомонтажу з фотографією дитини та інше), психічнохворими людьми та збоченцями, які видають себе за однолітка, та наполягають на спілкуванні та зустрічі. До груп ризику належать саме підлітки, тому що в них найбільш актуальною є потреба в самоствердженні, спілкуванні с однолітками, пошуку нових емоцій, демонстрації себе, та разом з цим недосвідченість, бажання ризикувати.

 Комп’ютерна ігроманія – це патологічна пристрасть людини до постійного проведення часу за комп’ютером з метою зміни свого психічного стану шляхом надмірної фіксації на певних видах комп’ютерних ігор. ЇЇ умовно можливо поділити на залежність від азартних та неазартних ігор.

Азартні ігри — вид ігор, в яких виграш і програш залежать головним чином від випадку, удачі і набагато менше — від уміння гравця та, як правило, змістом виграшу чи програшу є гроші. Прикладами є комп’ютерні варіанти карткових ігор, рулетка, лотерея, імітатори ігрових автоматів, тобто комп’ютерні варіанти ігрового репертуару казино.

Соціальна небезпека міститься в наступному: 1) збільшення матеріальних витрат на гру та ризик програшу; 2) уникнення реалій, підміна реального життя нереальним світом гри; 3) формування установки на «легку здобич», «халяву»; 4) віра у фаталізм; 5) підштовхування особи до будь-яких шляхів (у тому числі злочинних) отримання необхідних коштів для гри; 6) небезпека реальних психічних розладів (захворювання на гемблінг – патологічний азарт). Потенційні жертви – це молодь та представники середньої вікової групи, що мають певні вільні кошти для гри.

Основні мотиви комп’ютерної гри: азарт досягнення мети; психічне розвантаження або прагнення гострих відчуттів, пошук дефіцитарних емоцій; „проходження” гри або набір балів для самоствердження, бажання обіграти комп’ютер, довести свою владу над машиною; розвага, структурування вільного часу; цікавість; прагнення слідкувати за модою; корисні цілі; навчання.

Соціальна небезпека для гравця, що виникає внаслідок комп’ютерної залежності, характеризується наступним:

— наростання агресивності (особливо у дітей) завдяки наявності в цих іграх жорстокості, великої кількості крові та переоцінка моральних цінностей (можливість робити те, що не дозволено в реальному житті, можна приймати будь-яке рішення і не боятися відповідальності). Це відбувається завдяки процесу співучасті та активного ототожнення гравця з героєм;

— втрата часу, що потрібен на соціально-корисні справи (навчання, спорт, спілкування) та виконання своїх обов’язків (сімейних, дружніх, професійних), викликає проблеми в реальному житті. Виникають труднощі в міжособистісних стосунках, порушення дисципліни. Людина зупиняється в особистому розвитку, навіть деградує;

— дискомфорт, невпевненість у собі, навіть можливі приступи депресії у гравця, якщо він протягом якогось часу не отримує «порцію задоволення» від гри;

— збільшення фінансових витрат на оплату Інтернет-послуг під час гри, на отримання нових ігор;

— нездатність досягти позитивних емоцій та задоволення поза грою, постійне бажання «втекти» від реального світу у віртуальний для отримання необхідного відчуття повноти існування. Зникає відчуття реальності. Виникає неможливість перемкнути свою увагу на щось інше;

— порушення режиму сну, виникнення хронічної втоми, підвищеної дратівливості, конфліктності гравця внаслідок перенесення часу перебування за комп’ютером з денних і вечірніх на нічні години для отримання можливості виконання сімейних, учбових та професійних обов’язків. З метою подолання сонливості вони нерідко непомірно вживають каву, міцний чай, сигарети та інші тонізуючи речовини, у тому числі й наркотики;

— фізіологічні зміни (порушення кровообігу, перепади тиску, головний біль), навіть виникнення захворювань опорно-рухового апарата, шлунково-кишкового тракту (надмірна вага, відсутність апетиту, нерегулярне харчування) або їхнє загострення завдяки тривалому статичному перебуванню за комп’ютером. Концентрація погляду на екрані монітора й неправильне освітлення негативно впливають на зір гравця;

До комп’ютерних ігор також відносять мобільні ігри і відеоігри, а саме  ігри для ігрових приставок і ігрових автоматів.

Рекомендації батькам щодо профілактики інтернет-залежності дітей

1. Не купуйте дитині персональний комп'ютер. Він повинен знаходитися в загальній кімнаті вашої квартири, а не в кімнаті дитини. Тоді вам не потрібно буде щохвилини перевіряти, чим займається син чи донька.

3. Стежте за тим, щоб дитина проводила більше часу на повітрі, в компанії своїх однолітків. Не забувайте про позашкільні заняття і захоплення. Тоді ризик потрапити в Інтернет-залежність буде набагато менше.

4. Якщо ваша дитина відчуває труднощі в спілкуванні з однолітками, наприклад, через надмірну сором'язливість, допоможіть їй налагодити контакти, можливо, за допомогою психолога. Запрошуйте додому її однокласників, запропонуйте синові або доньці записатися в театральний гурток чи студію художнього слова - ці заняття сприяють усуненню комплексів у спілкуванні.

Не забувайте і про те, що батьки - найкращий приклад для дитини. Тому вимкніть комп'ютер і сходіть усією родиною на пікнік, до музею, чи просто відкрийте для себе нові туристичні маршрути. Це стане найкращою профілактикою інтернет-залежності.

Допоможіть своїй дитині

  По Україні йде хвиля дитячих суїцидів. Ця Тема і не замовчується, але їй і не приділяється достатньо уваги.
     Вже протягом двох років підлітковий суїцид досить актуальний. Найчастіше до нього схильні діти з низькою самооцінкою і браком уваги. Насправді, в 99% підліткового суїциду – підліток не замислюється про те, що в результаті це призведе до летального результату. Це такий заклик - "зверніть на мене увагу". У той момент вони не розуміють, що це безповоротно. Вони чекають, що хтось їх врятує, думають, що це все іграшки якісь. Підліток не розглядає смерть як кінцеву мету, але найжахливіше, що найбільша частина саме таких демонстративних суїцидів закінчується летально. Уникнути цього можна, частіше розмовляючи з дітьми і звертаючи на них увагу. Тому що сам суїцид – це крик про допомогу, коли іншими засобами він не може достукатися до батьків, до оточуючих, однолітків.
   У багатьох випадках діти просто не діляться з батьками якимись своїми переживаннями. Якщо підліток не відвертий, значить, його з дитинства не привчили, що батьки цікавляться його проблемами. Якщо ми звертаємо увагу на дитину, ми завжди побачимо, що щось не так з його настроєм, що з ним відбувається, де він змінив свою зачіску або став поводитися не так, як зазвичай. Ясна річ, що всі зайняті, але можна  знайти 15-20 хвилин перед сном посидіти і поговорити з дитиною про те, як пройшов його день. Найважливіше – навчити дитину змалку розмовляти з вами. І, природно, потрібно приділяти більше уваги, придивлятися до дітей у підлітковому віці. Дивитися, в яких соцмережах вони сидять, що пишуть в зошитах. Часто кажуть, що самогубства підлітків відбуваються тільки в неблагополучних сім’ях, де батьки п’ють, не працюють, а діти надані самі собі. Але це далеко не так. Зараз дуже складний час, всі захоплені заробітком грошей, щоб вижити, прогодувати дитину, але як виявляється потім, для дітей це не найголовніше. Їм ще потрібна і увага. І нерідко виявляється, що в благополучній сім’ї, де батьки занурені в роботу, дитина вчиняє суїцид, тому що "не догледіли".
      Чи існують якісь ознаки того, що у дитини є суїцидальні нахили? Кожна дитина індивідуальна, але якщо говорити про загальні ознаки, то найчастіше підліток усамітнюється, стає менш активним, аскетичним, у нього пропадає інтерес до всього, з’являється якась відчуженість. І, навпаки, можуть бути перепади настрою, від сльозливого до агресивного. Тобто на все, що виходить за якусь норму, потрібно звертати увагу. Батькам потрібно навчити дитину ділитися своїми проблемами.
     Часто суїцид у підлітків стає наслідком впливу соцмереж. В Інтернеті смерть у підлітків не рідко оповита ореолом романтики. Там створюються цілі групи, де підлітки один одного підтримують в цьому, обговорюють, як це краще зробити. Але там не сказано, що це вже все, назавжди. Тобто батькам потрібно контролювати і цю частину життя дитини.  Ми не можемо просто так взяти телефон дитини і полазити в соцмережаж – це його особистий простір. Але якщо у батьків є контакт з дитиною, ви можете попросити його показати, наприклад, які є фото в телефоні. Додайте його у соцмережі до себе в друзі, подивіться, що він постить у себе на сторінці.
     Що робити, якщо ви побачили щось подібне? В першу чергу, потрібно дізнатися мотив. Не кричати, не лаяти, не забороняти, тому що дитина сприймає так: якщо забороняють, значить, мене не розуміють. Треба розмовляти, щоб зрозуміти, що йому там цікаво, і акуратно з цього виводити, пояснити зі своєї позиції. Ідеальний варіант – йти до психолога на сімейну терапію.
      Небезпека дитячого суїциду існує і це може торкнутися кожного. Недостатньо принести додому хліб і ковбасу. Дітям необхідні любов і увага. З ними треба розмовляти, Любов і є той головний інструмент, той рятівний засіб, за допомогою якого вирішується ця жахлива проблема. Обійміть власну дитину, скажіть, що любите її, і ви врятуєте і її, і себе.                        

Здоров'я молодшого школяра - запорука успішного навчання.

   Початок шкільного навчання – це час великих надій і великих розчарувань, перших життєвих перемог і перших поразок.

   Прискорення темпу життя, науково-технічний прогрес, соціальні зміни  збільшують тягар вимог до маленької людини, і далеко не кожна дитина може підняти цей тягар.

    Неодмінною умовою успішного навчання є достатній рівень фізичного розвитку і здоров’я. Саме в дитинстві закладають і формують основні навички й уміння зберігати та зміцнювати здоров’я. Вирішальну роль у цьому відіграє сім’я.

    Багато років гігієністи й медики б’ють тривогу із приводу того, що освітній процес є одним із факторів, що руйнує здоров’я юного покоління.

    Функціональні порушення здоровя дошкільнят багато в чому повязані з нездоровим способом життя батьків. Це несприятливо позначається на адаптації дітей до шкільних навантажень і є причиною подальшого порушення здоровя, а також низької успішності. За період навчання у школі кількість здорових дітей скорочується в 4-5 разів, особливо в 5-6 класах, коли підвищене навчальне навантаження збігається із критичними змінами в організмі дітей, пов’язаними із статевим дозріванням.

    Під час навчання в школі у дітей прогресивно зростає число захворювань шкіри, хребта, зору. Досить поширені такі захворювання, як тонзиліт, гайморит, карієс, які є першопричиною розвитку хронічних захворювань серцево-судинної, сечостатевої, рухової та інших систем. Серйозні порушення спостерігають і в психоемоційній сфері. У багатьох школярів діагностують по дві-три патології.

    За результатами сучасних досліджень українських науковців, більше 90% випускників шкіл країни мають різні відхилення в стані здоровя.

    Дослідження показують, що хвороботворний, патогенний характер навчання сучасних школярів складається з низки конкретних факторів:

А) Шкільний стрес;

Б) Незадовільний фізичний розвиток і хронічна гіподинамія. Широко розповсюджене порушення функцій організму (опорно-рухового апарата, кровообігу, дихання, травлення) спричиняє нестача рухової активності й зниження сили скорочення мязів.

В) Кисневе й ″сонячне″ голодування.

Г) Інші ″професійні″ захворювання школярів: зниження зору, сколіоз, часті простудні захворювання.

Д) Неправильно організований режим дня й погане харчування.

 

       Для того, щоб зменшити вплив негативних факторів шкільного навчання, необхідно знати і враховувати анатомо-фізіологічні особливості дітей молодшого шкільного віку.

       У віці 5-8 років у дітей відбувається фізіологічна перебудова всього організму: дитина починає активно рости, в неї збільшується потреба в усіх поживних речовинах і вітамінах. Саме тому слід забезпечити повноцінне надходження в організм дитини білків, жирів, вуглеводів, мінеральних речовин. Необхідно щоденно вводити в раціон дитини свіжі овочі та фрукти, які є джерелом вітамінів та мікроелементів.

     У цьому віці в дітей вже достатньо розвинені великі м’язи, але дрібні м’язи кисті недостатньо розвинені. Рук слабко координована і швидко стомлюється, це обумовлює необхідність спеціальної підготовки руки до письма (ліплення, різьблення, малювання, фарбування, робота з конструктором, вишивання).

     Велике значення має робоче місце дитини. Для учня бажано виділити окрему кімнату. Основна вимога до обладнання робочого місця – меблі повинні відповідати зросту школяра. Раціонально обладнаний куточок сприяє зосередженості, а звичка підтримувати в ньому порядок виховує почуття відповідальності.

    Важливим також є режим дня молодшого школяра. Дитина 5-8 років повинна спати не менше 10 годин на добу. Оптимальним є такий розпорядок: лягати спати о 21.00, а вставати о 7.00.

   Було б добре починати ранок з активних рухів руками та ногами під ритмічну музику (10-15 хв.) та вмиватися до пояса водою температурою 30градусів. Після вмивання розтирати тіло рушником з натуральної тканини.

   Обмежте перегляд телевізійних передач, особливо у вечірній час, до двох годин на тиждень. Контролюйте використання дитиною компютера: тривалість та тематику.

   Правильно організований відпочинок  дуже важливий для здоровя дитини.

   Зміна діяльності є основою раціонального відпочинку. Для дитини 6-9 років колективна гра – це також вид діяльності. Але небагато хто з дітей вміє весело та цікаво гратися. Інша біда – під час відпочинку діти надто мало рухаються. Тому загальна стратегія відпочинку – зміна діяльності, зняття втоми за певний проміжок часу, позитивні емоції.

    Раціональне чергування навчальних занять та відпочинку, дотримання гігієнічних рекомендацій допоможе зберегти працездатність дитини та її здоровя.